Чи можна продати фермерське господарство та як це правильно зробити


продаж ФГ Інколи виникає ситуація, коли у засновників фермерського господарства з”являється бажання його продати. На жаль, українське законодавство не надто балакуче щодо цього питання. Тому в даній публікації ми спробуємо дати відповідь на запитання:- «Чи можна продати фермерське господарство та як це правильно зробити».

Розглядаючи ч. 2 ст. 22 Закону України «Про фермерське господарство» ми бачимо, що за рішенням членів фермерського господарства воно як цілісний майновий комплекс може бути відчужене на підставі цивільно-правових угод громадянам України, які мають право на створення фермерського господарства, або юридичним особам України для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Отже, для продажу фермерського господарства насамперед потрібно рішення його членів. При цьому законодавство не пояснює, потрібна для прийняття такого рішення згода всіх засновників чи достатньо кваліфікованої більшості голосів. І ця ситуація знову повертає нас до статуту господарства, в якому бажано прописати принципи прийняття рішень засновниками фермерського господарства та норми продажу господарства. Адже порядок володіння, користування й розпорядження майном господарства відбувається відповідно до його статуту, якщо іншого не передбачено угодою між членами фермерського господарства та Законом України «Про фермерське господарство». Якщо ж у статуті господарства не було передбачено відповідних норм, то є два варіанти вирішення подібної проблеми. По-перше, можна внести поправки до статуту і зареєструвати їх. По-друге, можна перед продажем укласти угоду між членами фермерського господарства, яка б висвітлювала всі аспекти продажу господарства.

Звичайно ж, щоб уникнути будь яких непорозумінь, найкраще приймати рішення про продаж фермерського господарства одноголосно.

 Відчужувати ( продавати, дарувати чи обмінювати) фермерське господарство можна лише як цілісний майновий комплекс. Зверніть увагу на те, що вжите Законом України «Про фермерське господарство» поняття цілісного майнового комплексу суттєво відрізняється від терміну «єдиний майновий комплекс», що міститься в ст. 191 Цивільного кодексу України. Згідно з нею, до складу підприємства, як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначеного для його діяльності (будівлі та споруди,земельні ділянки, устаткування, інвентар, сировину та продукцію, права вимоги та борги, право на торговельну марку та інше). А ось ч.1 ст. 22 Закону України «Про фермерське господарство» лаконічно включає до цілісного майнового комплексу лише майно, що було передане до складеного капіталу,а також не розподілений прибуток, майнові та інші зобов”язання. Тобто виходить, що майно, яке не передали до складеного капіталу, не може бути відчужено в складі цілісного майнового комплексу. Зрозуміло, що всі складові останнього потрібно обов”язково чітко прописати в договорі купівлі-продажу.

Слід звернути особливу увагу на те, що покупцями фермерського господарства можуть виступати лише чітко визначені законодавством суб”єкти:

–        громадяни України, що мають право на створення фермерського господарства, тобто відповідають вимогам ч.2 ст.1 та ч. 1 ст. 3 Закону України «Про фермерське господарство»;

–        юридичні особи України – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Під товарною сільськогосподарською продукцією прийнято розуміти продукцію сільськогосподарського виробництва, призначену для реалізації. А ось сільськогосподарське виробництво – це діяльність, яка включає усі стадії технологічного процесу, що пов”язаний з вирощуванням сільськогосподарських культур і тварин та одержанням внаслідок цього продукції сільського господарства.

Інші суб”єкти, в тому числі іноземці та іноземні юридичні особи, придбати фермерське господарство на Україні не мають права. Відповідно, укладення договору купівлі-продажу з іншими, аніж названі в ч.2 ст.22 Закону України «Про фермерське господарство», покупцями призведе до недійсності такої угоди.

Радимо обов”язково посвідчувати договір купівлі-продажу фермерського господарства у нотаріуса. Адже ч.1 ст.657 Цивільного кодексу України вказує на те, що договір купівлі-продажу єдиного майнового комплексу (який, по суті, є синонімом цілісного майнового комплексу) укладають письмово, він підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

На даний момент процедура державної реєстрації договорів регулюється нормами Закону про держреєстрацію нерухомості.

Тепер щодо того, як бути із землею. Якщо фермерське господарство є власником земельних ділянок, то в договорі на відчуження господарства не забудьте прописати й норми щодо їх купівлі-продажу. Адже земельна ділянка може виступати як самостійним об”єктом купівлі продажу, так і продаватися разом із нерухомим майном, яке на ній розташоване. Але не забудьте тоді вказати низку істотних умов, як того вимагає ч.2 ст.132 Земельного кодексу України, для угод про перехід права власності на земельні ділянки:

–        характеристики ділянки з визначенням місця їх розташування, зазначенням площі та цільового призначення ділянки, складу угідь, правового режиму, тощо;

–        відомості по відсутність чи наявність обмежень стосовно використання ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, тощо);

–        договірну ціну;

–        відомості про відсутність заборон на відчуження ділянки;

–        кадастровий номер ділянки;

–        момент переходу права власності на ділянку тощо.

Зверніть увагу на те, що договір на відчуження виступає правовстановлюючим документом на відповідну земельну ділянку і посвідчує перехід права власності на останню. При цьому додатком до угоди є державний акт на право власності на земельну ділянку, яка відчужується. Тобто на підставі договору відчуження фермерського господарства його новий власник повинен зареєструвати за собою право власності на земельну ділянку. Пам”ятайте, що право власності на земельну ділянку переходить із моменту його державної реєстрації (ст.125 Земельного кодексу України). На даний момент права на земельні ділянки реєструють органи Укрдержреєстру.

Але це, скажімо так, теорія. А на практиці ми маємо норми пп. «б» п.15 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, що забороняють купівлю-продаж або інше відчуження земельних ділянок, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На сьогодні в Земельному кодексі зазначено, що можна буде продавати, купувати землю після набуття чинності закону щодо обігу земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2016 року.

Якщо ж фермерське господарство користувалося землею на підставі договору оренди, то його слід буде переукласти, адже відбулася зміна орендаря, яким стає покупець господарства. Для цього або укладають додаткову угоду  про внесення змін до договору оренди в частині визначення особи орендаря, або ж припиняють старий договір та укладають новий.

Пам”ятайте, що суб”єкти, що купили майно фермерського господарства як цілісного майнового комплексу на підставі цивільно-правових угод, повинні подати  новий Статут фермерського господарства на державну реєстрацію.

Сподіваємося, що дана публікація допомогла Вам .

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Plus
Share to MyWorld

Ваш e-mail: *
Ваше ім"я: *