Статут фермерського господарства


статут Основним нормативним актом, яким керується в своїй діяльності фермерське господарство  є  Закон України «Про фермерське господарство». Також до процесу долучаються Цивільний, Господарський та Земельний кодекси України. Однак, незважаючи на таку солідну підтримку фермерське господарство все одно постійно стикається у своїй діяльності з питаннями, пошук відповідей на які потребує  додаткових ресурсів та часу.

Тому якщо не всі, то більшість таких питань засновники фермерського господарства можуть врегулювати за допомогою статуту. Про нього ми й поговоримо в даній статті.

Як і для більшості суб”єктів господарювання, статут – це насамперед установчий документ. Тобто нормативний акт, що містить правові норми, обов”язкові для засновників, членів господарства, його працівників та посадових осіб. Тому для фермерського господарства статут –  ще й шанс закріпити низку положень щодо різних правових аспектів діяльності господарства, які Закон України «Про фермерське господарство» оминає, незрозуміло чи нечітко пояснює.

Вимоги до складання статуту наведено в ч.4 ст.1 Закону «Про фермерське господарство» та ст. 57 Господарського кодексу України. Відповідно до цих вимог в статуті повинно зазначатися:

–         найменування господарства;

–         місцезнаходження та адресу господарства;

–         предмет та мету діяльності;

–         порядок формування майна (складеного капіталу);

–         органи управління та порядок прийняття ними рішень;

–         порядок вступу та виходу з членів господарства ;

–         порядок розподілу прибутків та збитків;

–         порядок реорганізації та ліквідації фермерського господарства;

–         умови та режим праці членів господарства;

–         інше.

ЗРАЗОК СТАТУТУ Ви можете переглянути в одній із наших публікацій.

Так, спростити рух у лавах членів господарства можна за допомогою статутних положень, розробивши певну процедуру. Наприклад, вона може складатися з трьох етапів:

–         подання заяви на ім”я засновника (голови) про вступ до лав господарства;

–         ухвалення засновником рішення про набуття людиною статусу члена господарства та про внесення змін до статуту;

–         державна реєстрація змін до статуту.

Подібним чином можна врегулювати й порядок виходу з членів фермерського господарства.  В цьому випадку потрібно також прописати строк, за який член господарства повинен попередити засновників про свій вихід.  І, звичайно ж, передбачити процедуру виділення особі, що вибуває з членів фермерського господарства, частки в майні та частини отриманого прибутку, вказавши строки для цього.

 Принципи формування складеного капіталу також потрібно прописати у статуті. Зазначимо, що поняття «складений  капітал»  ототожнюється з поняттям «статутний фонд», яке є більш поширеним та зрозумілим загалу. Отже, складений капітал – це сума вкладів засновників та учасників господарського товариства. Більш детально про це Ви зможете прочитати у статті «Складений капітал».

Засновники можуть вносити свої частки як у грошовій формі, так і у вигляді товарно-матеріальних цінностей.

 У статуті, зокрема, потрібно прописати:

–         розмір складеного капіталу (вимоги до розміру складеного капіталу в законодавстві не прописано, тому він може бути і 100 гривень);

–         порядок переходу вкладу від одного члена господарства до іншого;

–         умови такої передачі та строки повернення, тощо.

Також у статуті обов”язково прописують розмір частки у майні фермерського господарства, яка належить його члену. На розподіл часток може впливати наявність та розмір вкладу до складеного капіталу, вагомість особистого трудового внеску в діяльність господарства тощо.

Як альтернатива – частки можуть розподілятися між членами господарства порівну і незалежно від різноманітних факторів.

Отримати цю частку член господарства має право у двох випадках:

–         коли фермерське господарство ліквідується;

–         член фермерського господарства залишає його лави.

Тому порядок отримання частки повен це враховувати. Так , ліквідація господарства може розпочатися як на основі рішення засновника, так і за рішенням суду (зокрема, у випадках, передбачених ч2 ст.38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», або в процедурі банкрутства).

Також слід пам”ятати. Що під час ліквідації в першу чергу задовольняються вимоги кредиторів. Тому між членами фермерського господарства в разі його ліквідації буде розподілятися майно, що залишиться після погашення всих заборгованостей перед кредиторами. Звичайно, може виникнути ситуація, коли майна взагалі не вистачить.

Отже, у статуті потрібно прописати шляхи вирішення даних проблем. Так. Строки для отримання частки у майні як мінімум повинні розпочинатися після закінчення строку, відведеного для задоволення вимог кредиторів (зазвичай не менше двох та не більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про ліквідацію фермерського господарства).

А багато більше шансів у члена господарства отримати частку в майні господарства у випадку припинення членства у ньому. Але і в цьому випадку у статуті повинні встановлюватися строки  для передання майна. Наприклад, ці строки можуть бути прив”язані до дня подання заяви про вихід із членів господарства.

Крім того, у статуті можна прописати принципи утворення та діяльності вищого органу управління господарством (загальних зборів учасників):

–         визначити мету та предмет діяльності такого органу управління;

–         порядок голосування та прийняття рішень;

–         прописати, що саме він має право вносити зміни до статуту;

–         саме він повинен затверджувати результати діяльності та вирішувати порядок розподілу прибутку;

–         затверджувати внутрішні документи;

–         приймати рішення про реорганізацію чи ліквідацію господарства тощо.

Також зауважимо, що ч.2 ст.22 Закону України «Про фермерське господарство» до повноважень членів фермерського господарства відноситься прийняття рішення про відчуження фермерського господарства як цілісного майнового комплексу. Тому в статуті потрібно прописати умову, що деталізує порядок прийняття такого важливого рішення.

Крім того, у статуті обов”язково потрібно прописати порядок розподілу прибутку. Ці положення статуту потребують конкретики щодо того, хто прийматиме рішення про розподіл, періодичність, з якою це відбуватиметься, та принципи розподілу. Зазвичай рішення про розподіл прибутку приймається на загальних зборах засновників та оформляється відповідним протоколом. Періодичність проведення такого розподілу законодавством не обмежується, тому її також визначають на всласний розсуд. А ось сам розподіл може здійснюватися за принципом “усім порівну” або, наприклад, залежати від об”єму особистого вкладу кожного члена господарства.

Отже, до складання статуту фермерського господарства варто підходити творчо й водночас практично, щоб усі важливі аспекти діяльності господарства були ним врегульовані. Звичайно, завжди можна внести зміни до статуту, але ці зміни потрібно реєструвати у державного реєстратора. А це вже додаткові витрати сил та часу. Зразок статуту фермерського господарства Ви можете переглянути на сторінці “Зразок статуту фермерського господарства”.

Дякуємо за перегляд даної статті.

 

 

 

 

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Plus
Share to MyWorld

Ваш e-mail: *
Ваше ім"я: *